ГУПОТІ́ТИ, ПОЧУ́, ТИ́Ш,
Гупоті́ти, почу́, ти́ш, гл. То же, что и гупати, но о дѣйствіи учащенномъ. Чи до нас хлопці гупотять? Драг. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 340.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ГУПО́ТНЯВА, ВА, →← ГУ́ПНУТИ, НУ, НЕШ,